"Листоноша завжди дзвонить двічі" (1946)
Ще один нуар, ще одна фатальна жінка і ще одна зірка Голлівуду та секс-символ 40-х років. В головній жіночій ролі зіграла блискуча зірка 40-х Лана Тернер. Тут вона грає молоду особу, яка вийшла заміж за літнього чоловіка з невеликими, але все ж грошима, тому що хоче "чогось досягнути в житті", а всі її однолітки нічого путнього не могли їй запропонувати. Та одного разу до її придорожнього кафе. де вона разом зі своїм чоловіком були господарями, на роботу найнявся молодий чоловік. Тієї ж миті, блискавично виникло взаємне кохання. Але не просте, трагічне з багатьма перипетіями та з лихою долею і неймовірними збігом обставин. Цей непростий, вельми цікавий, детективний сюжет знято за мотивами однойменного роману Джеймса Кейна. Сказати що хвацько закручений сюжет - це сказати нічого, його дійсно треба бачити, бо сам сюжет нетипово для Голлівуду має закінчення, вельми не очікуване, але логічне і правдоподібне.
Неймовірна гра Тернер та Джона Гарфілда просто пробирає до мурах, настільки вони на екрані передають почуття, кадри просто наче намагнічені невідворотністю подій до яких нас готують, напруження можно просто відчути навіть через екран. Драма, яка перед нами розгортається, робить стрімкі кульбіти, трохи збиває нас з пантелику, змушує переживати сильні емоції як хвилювання так і здивування.
Можна сказати що між головними героями виникла вбивче кохання, що заради коханої людини наважитись на вбивство іншої. Хоча можливо, це все ж таки суміш кохання, гоноровості, маніпулювання, відчаю та наробленими помилками. Ніколи не можна стовідсотково спрогнозувати, як твій вчинок, байдуже хороший чи поганий, вплине в подальшому і як змінить твоє життя і оточуючих людей. Інколи доля, наче граючись з нами, підносить діаметрально-протилежні наслідки нашим вчинкам, це досить гарно проілюстровано в цьому фільмі.
Тернер в своїй біографії, не дивлячись на свою досить щільну стрічками кар'єру, згадує роль Кори Сміт (головної героїні) як свою найулюбленішу серед усіх. Дійсно талант акторки заворожує, навіть кіноісторик тих років Джанін Бессінджер таке про неї писала: "Жоден секс-символ, який був представлений такими актрисами як Рита Гейворт, Ава Гарнер, Елізабет Тейлор та навіть Мерлін Монро - ніколи не грали на такому рівні, як Лана Тернер."
Оскільки це вважається класикою нуара з неймовірно захоплюючим сюжетом - то перегляд обов'язковий!
Неймовірна гра Тернер та Джона Гарфілда просто пробирає до мурах, настільки вони на екрані передають почуття, кадри просто наче намагнічені невідворотністю подій до яких нас готують, напруження можно просто відчути навіть через екран. Драма, яка перед нами розгортається, робить стрімкі кульбіти, трохи збиває нас з пантелику, змушує переживати сильні емоції як хвилювання так і здивування.
Можна сказати що між головними героями виникла вбивче кохання, що заради коханої людини наважитись на вбивство іншої. Хоча можливо, це все ж таки суміш кохання, гоноровості, маніпулювання, відчаю та наробленими помилками. Ніколи не можна стовідсотково спрогнозувати, як твій вчинок, байдуже хороший чи поганий, вплине в подальшому і як змінить твоє життя і оточуючих людей. Інколи доля, наче граючись з нами, підносить діаметрально-протилежні наслідки нашим вчинкам, це досить гарно проілюстровано в цьому фільмі.
Тернер в своїй біографії, не дивлячись на свою досить щільну стрічками кар'єру, згадує роль Кори Сміт (головної героїні) як свою найулюбленішу серед усіх. Дійсно талант акторки заворожує, навіть кіноісторик тих років Джанін Бессінджер таке про неї писала: "Жоден секс-символ, який був представлений такими актрисами як Рита Гейворт, Ава Гарнер, Елізабет Тейлор та навіть Мерлін Монро - ніколи не грали на такому рівні, як Лана Тернер."
Оскільки це вважається класикою нуара з неймовірно захоплюючим сюжетом - то перегляд обов'язковий!