Чи варта дурість екранізації.?

Спочатку дитяча, потім, м'яко кажучи, недоречна гра тривалістю тридцять років.? Щороку впродовж травня пятеро шкільних друзів грають у квача.!? Один з них ще ніколи не програвав, які би підступи йому не влаштовували суперники. Тому великовікові довбані збираються, щоби втілити план помсти... на його весіллі. Однак чувак не даремно залишається кращим, він готовий змагатись навіть у неймовірно важливий день свого життя, зіпсувавши всю романтику. "Ти водитимеш!" - це чергова голлівудська стрічка, заснована на реальних подіях. Ну хто б сумнівався, дурнів вистачає по усьому світу. Цього разу ніби слід віддати належне режисерові: промо матеріали знайомлять нас із самою історією, показують так зване "хоум відео" із грою у квача. Це ніби жарт, що розтягнувся на ціле життя і при цьому не втрачає свою актуальність. Приблизно так сприймаєш даний факт до того моменту, коли зясовується, що кіношники знову роздули з мухи слона заради захопливого сюжету. Тобто, який би не був реальний бекграунд дійства, у фільмі все скочується до дурноватої фантасмагорії.Зрештою, обидва елементи, твердження про "реальність подій" і відповідна абсурдність картинки, доповнюють один одного. Інколи стрічка навмисно "провисає", щоби виправдати свій рекламний слоган. Якраз у цей момент можна причепитись до низки очевидних недоліків, які виникають під час дисбалансу двох основних елементів і руйнують усю концепцію, задану режисером. Під кінець він намагається додати драми, щоб якось зачепити глядачів, але після "дитячого" квача та безглуздих сцен, які виставили як комедійні, у подібні речі якось не дуже хочеться вірити. Тим паче усі ці "важливі життєві моменти", типу весілля, слугують звичайними декораціями і не відіграють майже жодного значення у житті персонажів. Отже, вони так само втрачають будь-яке значення для аудиторії. "Ти водитимеш!" - це комедія, яка більшість часу тримається на межі нав'язаної маркетингом "реальної історії" і хореографії, яка перетворила простеньку гру у професійне і потенційно ідіотське захоплення. Стрічка ніби зображує дитячу забавку, яка "пережила" разом з героями усі ключові моменти життя і досі тримає їх разом, однак жахливий гумор і вульгарна лексика надто грубо продовжують лінію безтурботного минулого. Хоча би тішить те, що український дубляж може доволі вправно і гармонійно замінити англійські матюки нашими прикольними слівцями. На цьому не перший рік вже виїжджають збочені комедії.