Лоуренс та стереотипи.

Екранізація шпигунського роману колишнього агента ЦРУ Джейсона Метьюза "Червоний горобець" з Дженніфер Лоуренсу головній ролі та з іншим, не менш, талановитим кастом і досить інтригуючим сюжетом, мав усі шанси вийти добрим шпигунським кіно для дорослого глядача, але в результаті зовсім не претендує на звання класики згаданого жанру. Картина відправляє нас у росію, зняту в Словаччині, знайомлячи з видатною примою Великого театру, чия кар'єра закінчується в перші п'ять хвилин фільму, стараннями заздрісних танцюристів. Отже героїня в жаху, пройшовши низку випробувань, змушена спати з потрібними людьми заради росії-матінки. Далі все закручується у шпигунську "Санта-Барбару" у дусі Холодної війни. Без сумніву, Лоуренс є однією з найвидатніших актрис молодого покоління, яка здатна зіграти багато кого. Вона продовжує розширювати межі та кидає собі виклик у деяких проєктах, але в даному випадку результат не зовсім виправдав витрачених зусиль. Лоуренс відважно грає в сценах, де її героїню гвалтують, де її катують, де їй доводиться роздягтися перед цілим класом у шпигунській школі, при цьому звичайні сцени сексу зняті дуже цнотливо. Такий ось дивний Голлівуд з його уявленнями про інтим, чи може райдерські вимоги контракту.? І ще у оригіналі її російський акцент просто жахливий. І взагалі, який шпигун буде говорити з яскраво вираженим акцентом, щоб відразу було зрозуміло, звідки він і на кого працює.? Не дивно, що англомовна аудиторія не прийшла у захват від фільму, який майже дві з половиною години гвалтував їх вуха перебільшеним та підробленими акцентом Лоуренс.