Як журналісти правду шукали.

У 70-х роках в історії преси США відбулася справжня революція: до рукрепортерів, тепер відомого таблоїда,потрапили засекречені документи, в яких розповідалося про десятиліттяприховування правди про В'єтнамську війну адміністраціями чотирьох американських президентів. Річард Ніксон, який тоді займав президентський пост, домігся, щоб федеральний суд після трьох статей заборонив їм публікувати документи, що залишилися, і тоді в гру вступила газета,для якої це був шанс вийти на національний рівень. Її бік подій і показує картинаСтівена Спілберга "Секретне досьє".Режисер вирішив розповісти історію власниці "The Washington Post" Кей Грем, яка прийняла доленосне рішення не тільки для своєї газети, а й для свободи преси в США. Принаймні, так заявляє стрічка. Крім інших, найвідомішою історичною особистістю "Секретного досьє" є сам Ніксон, і Спілберг професійно показав його на екрані, не відволікаючи увагу від головних героїв. Фільм доситьсвоєчасний у світлі постійних спроб влади будь-якої країни контролювати ЗМІ. Але при перегляді виразно відчувається, що маючи у своєму розпорядженні Стріп і Генкса, такий дует для багатьох режисерів тільки мрія, Спілберг зняв хороше, але не вражаюче кіно. Плюс його історична достовірність викликає великі сумніви, оскільки в контексті публікацій документів Пентагону історія згадує саме "NY Times", але аж ніяк не "The Washington Post".