Чи залишиться тепер в уяві ведмідь з дитинства колишнім.?

Оповідання про Вінні Пуха здобули визнання, комерційний успіх і неодноразово екранізувалися у різних країнах. Але мало хто знає непросту і навіть драматичну історію про те, як вони створювалися і хто їх автор. Британський фільм "Прощавай, Крістофере Робіне" розповідає саме цю історію. Події відбуваються у першій половині ХХ сторіччя. У центрі сюжету - сімя Мілнів, а саме: батько-письменник - Алан Олександр, мати - Дафна, світська дама з анархічними тарганами у голові і, судячи з фільму, слабо розвиненим материнським інстинктом, син - Крістофер Робін, проста дитина з непростим дитинством, бо саме він став прототипом персонажа, а його іграшки - тими самими героями казкових оповідань. Картина детально розповідає про те, як складалися відносини у родині, як писалися знамениті історії про Вінні Пуха, як їх успіх та слава, далеко не позитивно, вплинули на родину. Стрічкавийшла досить цікавою та життєвою. У сюжеті переплітаються чимало споконвічних тем: відносини між батьками та дітьми, проблеми розуміння людей, перевірка славою, тощо. Приємними є підбір та гра акторів. Добре справився актор-дебютант Вілл Тілстон, чудово передавши дитячий захват, переживання, радість, смуток. Донал Глісон зіграв Олександра Мілна теж переконливо. Марго Роббі цілком органічно вжилася у образ дещо стервозної дамочки, втім не позбавленої чарівності. Однозначного згадування заслуговують декорації, костюми та вибір місцевості для зйомок.
І знято, власне, також непогано: красива картинка і хороший монтаж, і тільки операторська робота може викликати неоднозначні враження. Щоправда, загальну картину це не псує.
У цілому, "Прощавай, Крістофере Робіне" - добрий та, дещо, душевний фільм, з хорошою акторською грою та візуальною складовою, а також біографією автора колоритного ведмедя та Со.