Абстрактно-кримінальне бачення Сходу.
У творчості данського режисера Ніколаса Віндінга Рефна помітна явна тяга до кримінальної тематики. Але подає він її не у вигляді кримінальної комедії чи видовищного бойовика, а у вигляді авторського фільму, у тому сенсі, що не всі події слід розуміти буквально, з довготривалими планами та наповненістю символізмом. До фільмографії режисера належить і стрічка "Тільки Бог простить".
Події фільму відбуваються у Бангкоку, де живе емігрант, точніше - вимушений втікач, на імя Джуліан, котрий займається, далеко, не чистими справами, до всього, з Америки приїжджає розлючена мати, щоб навести лад
Кінострічки на зразок "Тільки Бог простить", де в чому, унікальні. Творці знають, як незвичайно подати матеріал та як зачепити незримі нотки душі, правда, досить, обмеженої категорії глядачів. При тому, що фільм з довгими, тягучими сценами, оповідь періодично розбавляється неспішними бійками, перестрілками та жорстокими сценами. В принципі сюжет зрозумілий, але глибокий символізм Рефн у нього точно закладав, щоб дехто міг вибудовувати свою власну філософську трактовку подій.
У картині чітко простежується режисерський почерк: неонуарна стилістика, неонове освітлення, техно-музика, все це в купі з атмосферою нічного Бангкоку. Фільм більше орієнтований на візуальне сприйняття, тому діалогів у ньому, порівняно, небагато.
Канадець Райан Гослінг, котрий зіграв головну роль, відобразив практично беземоційну людину. Вторить персонажу Гослінга такий самий лейтенант Чанг, якого зіграв тайський актор Вітхая Пансрінгам. Мабуть, це така режисерська задумка, щоб герої виглядали більш загрозливими та загадковими. На фоні цих двох персонажів, фатальною жінкою виділяється мати Джуліана, котру втілила харизматична Крістін Скотт Томас. На відміну від головних чоловічих образів, у неї набагато більше емоцій, відповідних до ситуації.
В цілому, у "Тільки Бог простить" вміло переплетені кримінальний, неонуарний фільм в купі з авторською подачею. Безумовно, він сподобається далеко не всім, бо у даному випадку грають роль кінематографічні смаки та сприйняття глядача.
Події фільму відбуваються у Бангкоку, де живе емігрант, точніше - вимушений втікач, на імя Джуліан, котрий займається, далеко, не чистими справами, до всього, з Америки приїжджає розлючена мати, щоб навести лад
Кінострічки на зразок "Тільки Бог простить", де в чому, унікальні. Творці знають, як незвичайно подати матеріал та як зачепити незримі нотки душі, правда, досить, обмеженої категорії глядачів. При тому, що фільм з довгими, тягучими сценами, оповідь періодично розбавляється неспішними бійками, перестрілками та жорстокими сценами. В принципі сюжет зрозумілий, але глибокий символізм Рефн у нього точно закладав, щоб дехто міг вибудовувати свою власну філософську трактовку подій.
У картині чітко простежується режисерський почерк: неонуарна стилістика, неонове освітлення, техно-музика, все це в купі з атмосферою нічного Бангкоку. Фільм більше орієнтований на візуальне сприйняття, тому діалогів у ньому, порівняно, небагато.
Канадець Райан Гослінг, котрий зіграв головну роль, відобразив практично беземоційну людину. Вторить персонажу Гослінга такий самий лейтенант Чанг, якого зіграв тайський актор Вітхая Пансрінгам. Мабуть, це така режисерська задумка, щоб герої виглядали більш загрозливими та загадковими. На фоні цих двох персонажів, фатальною жінкою виділяється мати Джуліана, котру втілила харизматична Крістін Скотт Томас. На відміну від головних чоловічих образів, у неї набагато більше емоцій, відповідних до ситуації.
В цілому, у "Тільки Бог простить" вміло переплетені кримінальний, неонуарний фільм в купі з авторською подачею. Безумовно, він сподобається далеко не всім, бо у даному випадку грають роль кінематографічні смаки та сприйняття глядача.