Концептуальний вияв шизофренії.
Якщо коротко описати фільм "Донні Дарко" авторства, на той час молодого, режисера та сценариста Річарда Келлі, то найбільше підходять вислови: той, що містить припущення, символічний та обмежено-філософський. Часом взагалі складається враження, наче у творців картини не було жодної чіткої мети. Наближене до реального підліткове життя, багатогранна хвороба, загадковий персонаж у костюмі, трансформована тема переміщення у часі.Пропоноване бачення - суто авторське, тобто неоднозначне. Чи головний герой справді здійснив подорож у певному просторі, чи то передсмертний гарячковий сон хворої людини.? Можливо, комусь додасть світла режисерська версія...
З акторського складу, звичайно ж, виділяється ще молодий, але талановитий Джейк Джилленхол у ролі Донні. Його справжня сестра Меггі втілила на екрані сестру головного героя. Також є можливість спостерігати за грою Дрю Беррімор, Патріка Суейзі, Джени Мелоун та Ноа Уайлі.
Зрозуміло, що візуальному боку картини, особливо зараз, вражати немає чим, не дивлячись на те, що оператор цілком справлявся з роботою.
В цілому, "Донні Дарко" може здатися нудним та нецікавим фільмом. Але, під час перегляду, треба приймати до уваги той факт, що стрічка, навряд чи, задумувалася розважальною. Келлі, скоріше за все, намагався показати зацікавившу його тему - зв'язок або паралельність тангенціальних теорій з шизофренічними захворюваннями, а таке, погодьтеся, далеко не всіх розвеселить чи вразить.
З акторського складу, звичайно ж, виділяється ще молодий, але талановитий Джейк Джилленхол у ролі Донні. Його справжня сестра Меггі втілила на екрані сестру головного героя. Також є можливість спостерігати за грою Дрю Беррімор, Патріка Суейзі, Джени Мелоун та Ноа Уайлі.
Зрозуміло, що візуальному боку картини, особливо зараз, вражати немає чим, не дивлячись на те, що оператор цілком справлявся з роботою.
В цілому, "Донні Дарко" може здатися нудним та нецікавим фільмом. Але, під час перегляду, треба приймати до уваги той факт, що стрічка, навряд чи, задумувалася розважальною. Келлі, скоріше за все, намагався показати зацікавившу його тему - зв'язок або паралельність тангенціальних теорій з шизофренічними захворюваннями, а таке, погодьтеся, далеко не всіх розвеселить чи вразить.