Ті, що блукають у сновидіннях.
"Початок" - це не легка прогулянка, фільм вимагає максимальної концентрації. Відправною точкою у цій титанічній надбудові є цілий ряд сміливих ідей та припущень, що гідні фрейдівських інтерпретацій. Активна фаза сну, коли з'являються сновидіння може тривати всього декілька хвилин, тоді як тривалість подій у самому сні сягатиме годин. Що вже говорити, якщо мова йтиме про сон уві сні. Долучається геометрична прогресія і якщо припустити, що навіть у снах людина продовжує жити, то у такий спосіб можна отримати ще одне життя навіть уявне. Але наскільки відчутною може бути ця межа, адже лише тоді, коли прокидаєшся - починаєш усвідомлювати: щось таки уві сні було дивним...
Цікаво, що захоплення викликає не стільки те, як зроблені візуальні сцени, а більше те, як вони повязані. Головна технічна фішка "Початку" - це синхронізація та таймінг. До того ж, концептуальне нашарування додає стрічці пластів складності, не дарма ж, візит у підсвідомість головного героя виглядає як поїздка на ліфті між поверхами. Своєрідний консерватизм Нолана межує із впертістю та зухвалістю, проте політ його фантазії, крок у підсвідоме та стрибок у метафізичне, наближають фільм до визначення "поза часом". З іншого боку, можна казати, що з таким акторським складом, будь-хто залишився би у виграші, проте, це теж заслуга режисера. "Початок" не залишає відчуття фільму одного актора, ніхто з них не губиться - всі на своїх місцях.
Так от, окрім Леонардо Дікапріо, варто виділити "фатальну жінку" Меріон Котіяр, далеко не другорядний образ Джозефа Гордона-Левітта, мудрого Майкла Кейна та голлівудського ветерана Тома Беренджера.Особлива подяка Хансу Зіммеру, його треки не лише підтримували інтригу, але й органічно вписалися у загальну картину.
Стрічкапороджує багато трактувань та гіпотез. Так, безумовно, Нолан маніпулює глядачем - грузить легендою, залишає певні шматки без пояснень, обрізає кадри таке інше. У цьому, як виявляється, і досі криється те, що так приваблює.
Отже, як відповів сам Нолан, ще до прем'єри "Початку", на запитання : "Що то буде? Триллер? Історія божевіллята втраченого кохання? Чи перший голлівудський метафізично-кримінальний фільм?" - "Це все разом взяте"...
Цікаво, що захоплення викликає не стільки те, як зроблені візуальні сцени, а більше те, як вони повязані. Головна технічна фішка "Початку" - це синхронізація та таймінг. До того ж, концептуальне нашарування додає стрічці пластів складності, не дарма ж, візит у підсвідомість головного героя виглядає як поїздка на ліфті між поверхами. Своєрідний консерватизм Нолана межує із впертістю та зухвалістю, проте політ його фантазії, крок у підсвідоме та стрибок у метафізичне, наближають фільм до визначення "поза часом". З іншого боку, можна казати, що з таким акторським складом, будь-хто залишився би у виграші, проте, це теж заслуга режисера. "Початок" не залишає відчуття фільму одного актора, ніхто з них не губиться - всі на своїх місцях.
Так от, окрім Леонардо Дікапріо, варто виділити "фатальну жінку" Меріон Котіяр, далеко не другорядний образ Джозефа Гордона-Левітта, мудрого Майкла Кейна та голлівудського ветерана Тома Беренджера.Особлива подяка Хансу Зіммеру, його треки не лише підтримували інтригу, але й органічно вписалися у загальну картину.
Стрічкапороджує багато трактувань та гіпотез. Так, безумовно, Нолан маніпулює глядачем - грузить легендою, залишає певні шматки без пояснень, обрізає кадри таке інше. У цьому, як виявляється, і досі криється те, що так приваблює.
Отже, як відповів сам Нолан, ще до прем'єри "Початку", на запитання : "Що то буде? Триллер? Історія божевіллята втраченого кохання? Чи перший голлівудський метафізично-кримінальний фільм?" - "Це все разом взяте"...