Територія, що впливає на поведінку.
Тому що - як проста та безжальна констатація факту. Саме таке враження залишає стрічка дочки великого Майкла Манна - Емі Канаан. Це саме той випадок, коли бракувало впевненості, досвіду, натхнення чи ще чогось для того, щоб заглибитись у пошук істини та, як результат, знайти загальне визначення фільму як такого.
Режисерка намагалася створити якусь притчу або похмуру легенду про той самий простір, який вона вклала у заголовок, але у неї просто вийшло щось дивне. За великим рахунком, маємо кіно категорії B, належність до котрого вуалюється відомими акторами, до яких належать Сем Уортінгтон, Джефрі Дін Морган, Джессіка Честейн та ще юна Хлоя Морец. Занурення у темні простори, мабуть є не що інше, як намагання відійти від реальності подій, на котрих базується картина. Іноді здається, що захоплюючись другорядним, автори нехтують дотриманням джентльменського набору формальних кінематографічних прийомів або, навіть, гармонійністю історії. Тому і з'являються персонажі незрозуміло звідки, і там же зникають, при цьому провокуючи різкі зміни у жанрах. Саме питання актуальності у загальному контексті сюжету залишається відкритим.
З іншого боку, все, не у малому ступені, залежить від точки зору, при котрій перераховані недоліки можна сприймати як формальні прийоми, що сприяють, або повинні сприяти, створенню своєрідної атмосфери незрозумілості. Хоча, особисто, дотримуюсь погляду, викладеного вище. Не всім нащадкам талант передається у спадок.
Режисерка намагалася створити якусь притчу або похмуру легенду про той самий простір, який вона вклала у заголовок, але у неї просто вийшло щось дивне. За великим рахунком, маємо кіно категорії B, належність до котрого вуалюється відомими акторами, до яких належать Сем Уортінгтон, Джефрі Дін Морган, Джессіка Честейн та ще юна Хлоя Морец. Занурення у темні простори, мабуть є не що інше, як намагання відійти від реальності подій, на котрих базується картина. Іноді здається, що захоплюючись другорядним, автори нехтують дотриманням джентльменського набору формальних кінематографічних прийомів або, навіть, гармонійністю історії. Тому і з'являються персонажі незрозуміло звідки, і там же зникають, при цьому провокуючи різкі зміни у жанрах. Саме питання актуальності у загальному контексті сюжету залишається відкритим.
З іншого боку, все, не у малому ступені, залежить від точки зору, при котрій перераховані недоліки можна сприймати як формальні прийоми, що сприяють, або повинні сприяти, створенню своєрідної атмосфери незрозумілості. Хоча, особисто, дотримуюсь погляду, викладеного вище. Не всім нащадкам талант передається у спадок.