Знущання над літературною спадщиною.

Шкода тих, хто не ознайомився з творчістю Жюля Верна ще з дитинства. У більшості з дорослого покоління назви його книжок викликають надзвичайно приємні та яскраві спогади про старий та добрий дух пригод.
На жаль, це все не про фільм режисера Бреда Пейтона "Подорож 2: Таємничий острів", котрий за задумкою, мабуть, був покликаний грати на тих самих нотах ностальгії. Перша картина 2008 року "Подорож до центру Землі" від Еріка Бревіга була трохи більш вдалою у художньому плані, бо під час прокату глядач "схавав" обидва продукти, як не дивно.
Так от, Дуейн Джонсон, як рекламна "замануха", схоже, спрацював, хоча сам по собі він актор неперебірливий та має за основного мотиватора його величність гонорар. Тому, без вагань посунувши рамки амплуа, "Скала" у фільмі няньчиться з пихатим підлітком заради родинного єднання так, що аж болісно спостерігати. Пояснення, звичайно, є - кіно ж дитяче, до чого у ньому брутальність...
Треба визнати, що картина з самого старту починає жваво розчаровувати. І чим далі, тим більше просідає здоровий глузд, сюжет відчайдушно плутається, сумбур зростає, і лише візуальні ефекти викликають саркастичну посмішку, а то і повноцінний сміх. Взагалі, нащадкам Жюля Верна варто було вимагати додаткову компенсацію за використання прав таким чином, або подавати до суду за хвору інтерпретацію першоджерела. Польоти на бджолах-гігантах були би доречними на фестивалі Rock Against Drugs, але хід задіяли у фільмі... А як вам острів, та ще й як виявилося Атлантида, котрий кожні 140 років занурюється у воду, але щоразу випірнає та встигає за означений час обзавестися жвавою флорою та фауною, а у декілька сот річного "Nautiluusа" єдина проблема - це розряджені акумуляторні батареї.! А золоті вулкани.? Навіть для дитячого кіно така купа дурниць, як у "Подорожі 2", не зовсім прийнятна.
Щодоакторів: ну, Джонсон цієї каші не псує, Луїс Гузман намагається без особливого успіху веселити, поява Майкла Кейна у образі "ексцентричного" діда залишилася, особисто для мене, загадкою, Гатчерсон весь час дратував своїм персонажем, і лише Ванесса Гадженс естетично порадувала 24 річною підліткинею у приспущених шортах.
Скажімо так, є треші гірші, але кіно за класичними пригодницькими мотивами хотілося би бачити не таким бездумним та нікчемним, та у сучасних реаліях якість кінематографічного продукту визначає касовий збір, тож варто чекати на продовження...