Барвиста соціально-ідеологічна анімація.

Очевидно, режисер Кріс Рено добре знався на смаках локальних, потенційних, цільових глядачів або їх батьків, коли приступав до роботи над мультфільмом "Лоракс". Як результат - перший тиждень прокату Північною Америкою повністю покрив витрати створення анімації і далі - повний комерційний успіх. Особисто для мене - незрозуміла тенденція. Стрічка не є такою, що могла би зацікавити широкі маси та і не конкурує з більшістю анімаційних хітів. Ну, заокеанці мають свій смак, а доктор Сьюз - просто таки ікона дитячої літератури для них. Більше того, культовий статус автора першоджерела багатьом з них дозволяє не помітити очевидних недоліків - занадто спрощену мораль, банальний сюжет та дуже карамельно-отруйний світ мультфільму. Не дуже зрозуміло на кого розраховували творці: для дітей шкільного віку - барвисто та просто, романтична історія занадто наївна для підлітків, а про батьків, двох вищевказаних категорій, здається взагалі не думали. А ще, музичний компонент, у випадку "Лоракса", тільки погіршує все означене, особливо у невиразному дубляжі хорових співів.
Я висновок, "Лоракс", навряд чи, викликає цікавість, хоч трохи схожу з американською, мабуть особливості сприйняття даватимуться взнаки, втім як і інші екранні твори за доктором Сьюзом, такі як "Грінч, викрадач Різдва" наприклад.