Не краще висвітлення видатної постаті.

Скажімо так: Меріл Стріп - талановита особистість, але сказати те саме про режисерку Філліду Лойд, на жаль, неможна.
Більше того, невідомо з якої причини, згадана актриса у ролі Маргарет Тетчер у картині "Залізна леді", також показала себе з ненайкращого боку та, навіть за таких умов, витягла на собі цей кінопродукт, по праву отримавши за це "Оскар".
Сама стрічка, окремо від гри Стріп, зацікавить глядача набагато менше. У ній проглядається і надмірна пафосність, і претензійність, і затягнутість у поєднанні з зайвою ідеалізацією образу "залізної" політикині.
Історичний контекст у фільмі розкривається через, вибачте, затемнений стан мозку літньої екс-прем'єр-міністерки, котра постійно бачить перед собою привид давно померлого чоловіка у виконанні Джима Бродбента. У той же час, іноді він з'являється живим та справжнім, але щоб зрозуміти, де саме, за сюжетом, знаходиться видіння, а де реальна людина під час перегляду не так просто, виникає певна плутанина. Що цікаво, живий прототип історичної постаті, тобто сама Маргарет Тетчер, особисто була напрем'єрі, присвяченій їй, стрічки. У свої, на той час, 86 років! Сповна розумом, з відчуттям гумору та пристойного вигляду. Браво!
Отже, "Залізна леді" -це, досить, середнє, навіть посереднє, кіно про сильну, впливову, велику політичну фігуру, чи не єдиною перевагою котрого стала виконавиця головної ролі. За чутками, Тетчер була не дуже задоволена відображенням свого образу, скоріш за все, справа тут більше у сюжеті та його особливостях, а ці питаннях вже до сценаристів... Напевно, ніхто з розумом не захоче побачити себе на екрані, хоч і у героїчно- драматичному світі, але з маразмом ...