З чарівників у правознавці.
За екранізацію однойменного роману Сьюзен Гілл "Жінка у чорному" взяласябританська кінокомпанія "Hammer Films", вирішивши зацікавити одразу дві категорії глядачів - шанувальників "Гаррі Поттера" та класичного вікторіанського жахастика.
Сюжет фільму розповідає про молодого адвоката, котрий, залишивши свого маленького сина на опіку няньці, вирушає до британських околиць, щоб владнати, покладені на нього справи. Там він стикається з таємничим явищем, винуватицею якого вважають привид жінки у чорному. Звичайно, сам герой не вірить у такі забобони, однак на особистому досвіду йому доведеться переконатися, що у тому місті є щось потойбічне.
Мабуть, під час прокату стрічки, більшість глядачів цікавив, насамперед, Денієль Редкліфф, стрімко змінивший образ всіми знаного чарівника на інший. Тоді всі уважно спостерігали - на що він здатен у незвичній ролі. "Жінка у чорному" була своєрідним переломом у кар'єрі актора, ще одною можливістю довести свій талант, а головне різноплановість. Багато хто погодиться з тим, що врешті Редкліффу це вдалося, він продемонстрував, досить, добру техніку, відмінну від поттеріанської гри у вічну жертву обставин.
Іншими словами, якщо у картині і є вади, то вони не в акторській компоненті - вона на пристойному рівні, без стрибків вище голови. Більшепитань виникає до режисури - певну кількість сцен можна було би довести до вищої емоційної інтенсивності, хоча моторошність присутня, а фінал зробити не таким змазаним, що трохи псує загальне враження від стрічки. Та і музика, відверто, ніяка. А отхудожники по костюмах та постановники зробили гарну роботу - епоха відображається переконливо, з мінімальними претензіями.
В результаті, "Жінка у чорному" вийшла доброю для першого перегляду, але занадто звичайною та передбачуваною для подальших. І на останок - прокат стрічка пройшла більш, ніж упевнено, перевершивши виробничий бюджет у, майже, дев'ять разів.
Сюжет фільму розповідає про молодого адвоката, котрий, залишивши свого маленького сина на опіку няньці, вирушає до британських околиць, щоб владнати, покладені на нього справи. Там він стикається з таємничим явищем, винуватицею якого вважають привид жінки у чорному. Звичайно, сам герой не вірить у такі забобони, однак на особистому досвіду йому доведеться переконатися, що у тому місті є щось потойбічне.
Мабуть, під час прокату стрічки, більшість глядачів цікавив, насамперед, Денієль Редкліфф, стрімко змінивший образ всіми знаного чарівника на інший. Тоді всі уважно спостерігали - на що він здатен у незвичній ролі. "Жінка у чорному" була своєрідним переломом у кар'єрі актора, ще одною можливістю довести свій талант, а головне різноплановість. Багато хто погодиться з тим, що врешті Редкліффу це вдалося, він продемонстрував, досить, добру техніку, відмінну від поттеріанської гри у вічну жертву обставин.
Іншими словами, якщо у картині і є вади, то вони не в акторській компоненті - вона на пристойному рівні, без стрибків вище голови. Більшепитань виникає до режисури - певну кількість сцен можна було би довести до вищої емоційної інтенсивності, хоча моторошність присутня, а фінал зробити не таким змазаним, що трохи псує загальне враження від стрічки. Та і музика, відверто, ніяка. А отхудожники по костюмах та постановники зробили гарну роботу - епоха відображається переконливо, з мінімальними претензіями.
В результаті, "Жінка у чорному" вийшла доброю для першого перегляду, але занадто звичайною та передбачуваною для подальших. І на останок - прокат стрічка пройшла більш, ніж упевнено, перевершивши виробничий бюджет у, майже, дев'ять разів.