У своєму восьмому фільмі Квентін Тарантіно вирішив і далі розвивати тему вестерну та гострого періоду Громадянської війни у США. Дія "Мерзенної вісімки" розвивається вже у післявоєнні роки, але кінець активної фази лише загострив відносини південців з темношкірими, расизм отримав новий, витончений виток у своїй мерзенній еволюції, тільки це далеко не єдиний грішок різношерстої компанії, що зібралася у крамниці Мінні...
Каталізатором кінокартини є Семюел Л. Джексон, що постає, на бездоганному рівні, в образі майора Маркуса Воррена. Його розповіді можуть шокувати певною мірою, але це лише підкреслює, що серед освітленої вісімки немає позитивних героїв. Підкорює грою парочка Курт Рассел та Дженніфер Джейсон Лі - перший мисливець за головами, друга - його впольований заробіток, прикуті один до одного. Уолтон Гоггінс видав підлуватого та боягузливого шерифа, Брюс Дерн став генералом конфедератів, котрий воліє залишатися у кріслі біля каміну. Майкл Медсен втілив небагатослівного ковбоя, Тім Рот - пройдисвіта Освальдо, Деміан Бішір - підозрілого Боба. З'явиться тут і Ченнінг Татум, з невеликою за часом, зате особливої важливості місією.
Від всієї цієї вісімки віє зрадою, порохом та кров'ю. Тільки опинись ці мерзотники у одному місці і, рано чи пізно, щось трапиться. Тарантіно тут не розчаровує, підносячи насильство під новим соусом, та показуючи, яким задоволенням може бути для декого жорстокість. Він майстерно обплітає персонажів інтригою, поступово здираючи з них облуду, докопуючись до самої гнилої сутності кожного. Цікаво, що сюжет "Мерзенної вісімки" розгортається у штаті Вайомінг, котрий позиціонує рівноправність та, на ділі, не може подолати расизм. Це, мабуть, теж жарт від Тарантіно, гумор котрого тісно переплетений з жорсткими сценами кривавого вестерну.