Своє бачення класичного творуМері Шелліпро вченого та ожилого, завдяки йому, монстра вирішив представити режисер Пол МакГіган, перенесши всю увагу з чудовиська на злощасного генія та його вірного асистента Ігоря, чиїми очима відображаються події.
Втікшиз цирку, де всі вважали його виродком, та отримавши шанс займатися улюбленою справою, Ігор не міг не бути вдячним єдиній людині, котра не просто була до нього доброю, але і дала йому нове життя. Мова йде про Віктора Франкенштейна - одинака, повністю зануреного у свої дослідження та плюючого на всі умовності і недалекість мислення оточуючих. Але згодом, він стає кимось на кшталт мученика, ще до того, як виконає найжахливіше. Віктор вже на половині фільму втрачає інтерес до того, що відбувається, але йде далі, оскільки мусить. Ігор же вийшов більш цільним персонажем, котрий має щось не від світу цього.
Деніел Редкліфф та Джеймс Макевойстаранно намагаються витягнути стрічку на своїх плечах, підтримуючи серед усього хаосу її згасаючий потенціал. Їм допомагаєДжессіка Браун-Фіндлі у образі Лорелеї.На роль набожного інспектора режисер запросив Ендрю Скотта. В камео з'являються Лу Голілі та Марк Гейтісс.
Одягнути класичний твір та його героїв в жанр фентезійного екшену зі спецефектами - ідея не нова, і останнім часом користується активним попитом. Вступна частина "Віктора Франкенштейна" чимось нагадує вдалий експеримент, але, на жаль, чим далі від неї, тим менше інтересу залишається до того, що відбувається на екрані. Щодо монстра, то його у фільмі катастрофічно не вистачає.В кінокартині начебто і є емоції, розкриваються мотиви персонажів, але той факт, що темну, страшну, пробираючу історію перетворили на сумний екшен, залишається. В цілому, стрічці не вистачає глибини, не вистачає зв'язку з глядачем, котрого повинно затягувати у світ жахливих відкриттів та винаходів Франкенштейна, тобто кіно цілком підходить для розважального сеансу, та не більше.