Алмаз із 90-х
Непоганий детектив-бойовичок із 90-х. Дивно, що раніше я його навіть частково-випадково не бачив по телевізору чи будь-де у іншому місці. Прикольно було споглядати за тим, наскільки робота копів тих часів відрізняється від того, що є зараз. Тоді дійсно було набагато більше можливостей для того, щоб бути успішним втікачем, якого неможливо впіймати.
Сподобався підбір головних героїнь із числа "коханих" головного героя. Всі різні, у кожної своя історія, і жодна з них не виявилась ідеальною, як... Читать полностью
Сподобався підбір головних героїнь із числа "коханих" головного героя. Всі різні, у кожної своя історія, і жодна з них не виявилась ідеальною, як... Читать полностью
Непоганий детектив-бойовичок із 90-х. Дивно, що раніше я його навіть частково-випадково не бачив по телевізору чи будь-де у іншому місці. Прикольно було споглядати за тим, наскільки робота копів тих часів відрізняється від того, що є зараз. Тоді дійсно було набагато більше можливостей для того, щоб бути успішним втікачем, якого неможливо впіймати.
Сподобався підбір головних героїнь із числа "коханих" головного героя. Всі різні, у кожної своя історія, і жодна з них не виявилась ідеальною, як описувалося ними при віддаленому знайомстві і спілкуванні. Але всі вони чимось зранені і психологічно пригнічені, що правдоподібно. Напевно, психологічно здорова жінка навряд чи переписувалася б з таким чоловіком у в'язниці, хоч би і вважала б його невинним.
Ще один цікавий висновок: краще не потрібно мати великі надії на спілкування і відносини без безпосереднього контакту. Тому що всі такі люди для нас - це віртуально-ідеальні персонажі всередині нашого мозку. А у реальному житті все набагато інакше - у дрібницях або у немалих моментах. Занадто багато інформації ми отримуємо очами, вухами, руками і іншими органами відчуттів. А мозок це перероблює і дає зробити висновок. А віддалене кохання - це кохання до того, кого нам вигадує інша людина і домальовує для ще більшої ідеальності наш мозок.
Сподобався підбір головних героїнь із числа "коханих" головного героя. Всі різні, у кожної своя історія, і жодна з них не виявилась ідеальною, як описувалося ними при віддаленому знайомстві і спілкуванні. Але всі вони чимось зранені і психологічно пригнічені, що правдоподібно. Напевно, психологічно здорова жінка навряд чи переписувалася б з таким чоловіком у в'язниці, хоч би і вважала б його невинним.
Ще один цікавий висновок: краще не потрібно мати великі надії на спілкування і відносини без безпосереднього контакту. Тому що всі такі люди для нас - це віртуально-ідеальні персонажі всередині нашого мозку. А у реальному житті все набагато інакше - у дрібницях або у немалих моментах. Занадто багато інформації ми отримуємо очами, вухами, руками і іншими органами відчуттів. А мозок це перероблює і дає зробити висновок. А віддалене кохання - це кохання до того, кого нам вигадує інша людина і домальовує для ще більшої ідеальності наш мозок.