Щось незрозуміле сталося зі знаменитим режисером Крістофером Ноланом. Виник збій у автора чудових фільмів. Наче зявився самозванець, який не знає, як знімати хороше кіно. Можливо, Нолан просто заліз не на свою територію знімати фантастичні фільми та історичні військові драми не одне й те саме. Але він все ж таки взявся знімати про Дюнкеркську операцію, один з найвідоміших епізодів Другої Світової Війни, хоча по суті це був ганебний відступ, успішна евакуація зберегла життя сотням тисяч військових. Так що ж вийшло у Нолана? Фільм умовно розділений на 4 сюжетні лінії. Перша лінія історія британського солдата-придурка та його побратимів аналогічного рівня інтелекту. Вже на узбережжі вилазить друга лінія про британського командира-ідіота, який займається не організацією оборони, підтриманням порядку серед солдатів чи контролем за проведенням евакуації, а виголошенням епічних промов одному зі своїх підлеглих. Тим часом у повітрі над морем утворюється третя лінія, у якій пілоти трьох британських літаків, одним з яких керує Том Харді ведуть періодичні нудні бої проти чотирьох з половиною німецьких літаків. Персонажі даної сюжетної лінії роблять хоча б якийсь внесок у боротьбу проти нацистів. Четверта лінія це британський рибалка, у якого військові хотіли реквізувати корабель для потреб армії. Але власник виявився гордим, сам набрав рятувальних жилетів і погнав у Дюнкерк, допомагати евакуації.У підсумку, британська армія у фільмі "Дюнкерк"- це кодло дурнів, боягузів та егоїстів. Ні тобі злагоджених дій солдатів, ні допомоги товаришам, ні порятунку, ні самопожертви. Але, схоже, цього Нолану було мало, і, вживши додаткових заходів зробив сюжет фільму нелінійним. Події хаотично скачуть взад-вперед, одні і ті ж самі моменти показані з позицій різних персонажів.
Гаразд, сюжет і його подачу промахали. Що ж там з акторською грою? Частково через сумбурну подачу подій, частково тому що персонажі абсолютно не прописані, в них немає ні передісторії, ні мотивації. І якби не обличчя відомих акторів, їх взагалі не можна було б відрізнити. Навіть талановитий Том Харді і той безликий. Фільм могли би врятувати сцени боїв і військова атмосфера. Пристойний бюджет в 100 млн. доларів і вибрана історична тематика дозволяли створити воістину епічний і масштабний фільм. Ага! Сцени повітряних боїв нудні і нецікаві. Бомбардування на суші тим більше. Масштаб не відчувається взагалі. Режисер наплював навіть на деталі Дюнкерк виглядає красивим і охайним, хоча має бути пошкодженим снарядами. А що з атмосферою? Немає, розтанула у вищезгаданих сюжетних подачах. Не наважилися навіть кров показувати, а постійні бомбардування на узбережжі закінчуються нечисленними втратами, так що пройняти глядача жахами війни "Дюнкерк" не здатен. Коротко про історичну достовірність: надпис в кінці титрів дає чітко зрозуміти, що сюжет фільму не включає ні реальний перебіг подій, ні історичних персонажів. Просто експлуатує відому тему.
З технічної сторони фільм більш-менш пристойний та й оператор, наче, старався. Але уцілому вийшло кінорозчарування від Крістофера Нолана. "Дюнкерк" відверто слабенький у всіх сенсах фільм, який на додачу в основному негативно показує ветеранів Другої світової. Залишається лише дивуватися позитивним відгукам критики і результатам прокату.