"Зелена книга"- екранізація автобіографічних заміток, записаних Ніком Валлелонгою зі слів його батька Тоні. Можливо, цей факт додає спогадам цілком зрозумілу суб'єктивність, коли оповідач має кращий вигляд за інших. У ній простий італієць Тоні Валлелонга глибший, сміливіший і сильніший від свого відомого патрона джазового піаніста Дона Ширлі, афроамериканця. Тоні вчить музиканта не відкидати чорну культуру, з розумінням ставиться до виборів товариша і, за підсумком, приймає його в свою сім'ю. У той час успіхи білої людини сприймали як індивідуальні досягнення, а чорний завжди залишався представником своєї раси. І, якщо білий підтримував чорного, то це могло здаватися якоюсь формою поблажливості. Расизм, ксенофобія "привілей" не тільки білих. Колір шкіри не має великого значення, коли мова торкається упередження і нерозуміння. Можливоцим, заснована на реальних подіях та подана у своєму вигляді, історія підкорила глядачів і критиків так сильно.