Лілі Коллінз дочка шанованого співака Філа Коллінза, досить добре виглядала у скромних ролях, що були у неї до того, як автори "Білосніжки: помсти гномів" довірили їй головну. Але, все ж таки, мило-харизматичного з приємними рисами обличчя далеко не завжди достатньо, навіть для екранізації казки. Так от, якщо заглянути у загальний контекст стрічки, тоболісного враження довго шукати не доведеться з причини того, що воно майже на поверхні.Незрозуміло, навіщо були залишені, так контрастуючі з білим оточенням, широкі чорні брови.? У Білосніжки-брюнетки.? Можливо, це недоторкана гордість акторки.? Можливо, оригінальний, що цілком сумнівно, загин сценаристів.? З цим годі,зрештою, зовнішність - суто індивідуальне сприйняття. Але куди дівати гру, що показала вищезгадана особа.? Рівень зовсім не зірковий. На тлі окресленого, можнадодати, більш ніж, чудернацький сюжет з толерантними гномами на ходулях, відсутність яскравих другорядних персонажів, жахливі декорації, що виблискують фальшою, та і взагалі - дуже слабкий, навіть для дитячого, фільм. Лише величнаДжулія Робертс самотужки держить планку та прикрашає своєю участю весь цей сумнівний проект. Саме за неї тримається вся нечисленна казковість.
Отже, "Білосніжка: помста гномів" - це вкрай невдала версія всім відомої історії. З такими жалюгідними сюжетом та оформленням, притягнутими гумором та діями, у більшості посередньою грою, залишається таємницею, як змогла картина заробити у прокаті.? Казка відверто спотворена на голлівудський манер, без очевидних поглядів, які би дозволили без критики прийняти таку інтерпретацію, махнувши рукою на недоліки.

Схоже, криза сценаріїв у Голлівуді продовжила набирати оберти і у 2012 році, що теж відзначився фільми-клонами, адже інша "Білосніжка" піджимала виходом на екрани у ньому дану. Щоправда, стрічки мали дещо відмінні акценти своїх історій.
"Білосніжка: Помста гномів "- це чергова інтерпретація ортодоксальної казки, з основними символами та персонажами, від котрої не варто очікувати чогось надзвичайного.
Чи не єдиною несподіванкою стрічки стала поява Джулії Робертс у образі, не те щоб злої, але трохи цинічно-саркастичної та меркантильної мачухи. ЩодоЛілі Коллінз, то не можна зауважити про її особову органічність у ролі Білосніжки, однак, порівняти з неліцензійною копією Одрі Гепберн - цілком. Зовні приємна, адже добра копія краща за поганий оригінал. Армі Хаммер теж показав натягнуту гру, котра на відстані від еталонної.
Сюжет стрічки, наче, і містить певні рішення, але вони незначні, тому й не залишають бажаного враження. Наприклад, гноми стали представниками різних рас... Може хтось і оцінить американську толерантність, та до чого вона у класичній казці.? Процес спілкування з дзеркалом сценаристи помітно ускладнили, керуючись якимись своїми задумками, але від цього він нічого суттєвого не отримав. Головна героїня, стараннями тих же сценаристів, додала до звичного становища жертви ще і борця за справедливість.
Отже, "Білосніжка: помста гномів", маючи мінімальні переваги, дивує зовнішньою фальшею, що виражається, насамперед, у жалюгідних декораціях, при тому, що кошторис картини складав 85 млн.$.Фільм не залишає післясмаку справжнього дива, тому рекомендувати його можна, хіба що, в ознайомчій якості.