Всім відомо, що демократичні устрої не менше корумповані, ніж будь-які інші, хіба що вони більше обережні та приховані.Брудна білизна політиків часто спливає за рахунок приватних детективів та папараці. Певно, про це подумали і Аллен Хьюзта Браян Такер, вирішивши створити на такій основі сюжетсвоєї картини.
Фільм "Місто пороку" можна назвати кримінальним детективом чи політичним трилером. Песимістичний сюжет, спойлери та незліченна кількість слів на букву "F" наближають картину до нуару 60-70х років. Іноді, такі фільми називають нео-нуаром. Стрічка приваблює своїми загадками, сукупністю неочікуваних поворотів та хитросплетінь. Звичайно, декому все здасться нудним, бо динаміка часто змінюється разом з наступним доказом або поворотом сценарію. Насправді, напруга присутня до кінця фільму, хоча про дещо можна здогадатися раніше запланованого авторами часу.
У показаному місті процвітає несправедливість, колишній поліцейський Біллі Тагарт шукає спокути та помсти, після того як двічі перетнув лінію закону, та потрапив під крило найвпливовішої фігури мера Ніколаса Хостетлера. Одного дня Біллі отримує легке завдання, але виявляється, що не все є так просто, і понеслося Мабуть, одною з головнихідей сценарію є переконання, що навіть хороші хлопці мають свої темні боки.
Акторська гра є першокласною - Марк Уолберг та Рассел Кроу зробили свою роботу на відмінно. Приємно знову побачити Уолберга у серйозній ролі.Кетрін Зета-Джонсвиправдалася за попередні некращі образи, Алона Талдодала своєю епізодичністю певного шарму для картини, другорядний персонажДжефрі Райта комісар поліції - також на рівні.
Отже, фільм "Місто пороку" потребує уваги та сконцентрованості під час перегляду, екшену у ньому не багато, але стрічка захоплює своїми неочікуваними поворотами сюжету.