Невідомо, чи мала намір режисерка Шері Фольксон наслідувати класичні європейські комедії, але у своєї роботі під назвою "Пастка для нареченої" вона, навмисно чи ні, змішала всі відомі штампи сюжетів про зникнення, з тих чи інших причин, наречених з під вінця. Врезультаті, стрічка виявилася невибагливою, трохи неохайною та надзвичайно сентиментальною сумішшю шотландського гумору, локалізованої чарівності та путівника по остріву Хегг.
Щодо сюжету, то насправді ніхто не заманював наречених у жодні пастки, як свідчить прокатна назва, оскільки в оригіналі вона звучить як "Наречена-приманка", що більше відповідає подіям, котрі розгортаються на екрані. Різниця очевидна і без переказу сюжету.
Що стосується кінематографічних якостей картини, то, до її створення, режисерка, втім як і сценаристи, плідно працювали на телебаченні, і різниця між засобами, напрямами та особливостями, з дозволу сказати, теж очевидна. Тож місіс Фольксон зняла ще одне, так зване, телемуві, лише трохи більших масштабів. Видимі недоліки цього продукту частково загладжують скромні локації шотландських островів та наявність таких перевірених акторських кадрів, як Келлі Макдональд і Девід Теннант, а також неперевірених персоналій у ролях аборигенів Хеггу, що створюють досить барвисту місцеву атмосферу. Насправді, професійній частині акторського складу і особливо напружуватися не доводилося, оскільки фільм, як згадувалося, здебільше побудований на штампах, хоча ледь помітні, тонкі нюанси, до характерів своїх героїв їм вдалося привнести. За що їм шана та хвала.
Як висновок, "Пастка для нареченої" - цілком посереднє творіння, що ніяк не вплине на жанр та загубиться серед численної кількості подібних, але перед цим, все ж, збере певне коло глядачів.