Звання професора філософії не завжди передбачає те, що людина наблизилася до, хоч якогось, розуміння свого життєвого шляху. Так сталося і з талановитим професором Ейбом Лукасом, чиє існування, до переїзду у невелике містечко, не мало жодного сенсу.
Вуді Аллен у картині "Ірраціональна людина" зробив Емму Стоун юною та вразливою дівчиною, бездумно підкореною шармом та розумом інтригуючого викладача філософії,втіленогоХоакіном Феніксом. Адже саме такі чоловіки користуються особливим успіхом ужінок, котрим хочеться стати чиєюсь музою, вдихнути життя у зневірену людину. Якщо хтось вважає, що це чергова банальна історія з романом, то режисер припас для них кілька сюрпризів.Одержимість героїні Стоун професором балансує на межі здорового глузду, але вона така вітряна, наївна та мила у своєму обожнюванні придуманого самою ідеалу. Натомість, Паркер Поузі втілила образ, більш практичної та безцеремонної, шукачки пригод у рамках нудного кампусу. Маленьке затишне містечко, де нічого не трапляється, теплі деньки, роздуми про буття, розмови про реальність, свіже повітря... і один вчинок, котрий змінює все...
"Ірраціональналюдина" виглядає дуже легко, піднімаючи настрій, незважаючи на присутню у розвитку історії похмурість, змушує роздумуватинад примхами кохання юних дам, ідеями приреченості і тим, у чому тільки людям не вдається часом знайти свій сенс життя.
Дехто радить дивитися даний фільм лише затятим шанувальникам Фенікса або Аллена, але є інші - з цим не згодні. "Ірраціональна людина" - приємна трагікомедія з нотами детективу, несподівано представляє знаходження сенсу людиною, котра його, навіть, особливо і не шукала.