Давід Фонкінос, французький романіст з десятком престижних літературних премій, зробив спробу, разом зі своїм братом Стефаном, перенести на екран один зі своїх романів під назвою "Делікатність".
Своєю структурою цей кінематографічний дебют, що отримав назву "Ніжність", у деякій мірі намагається оскаржити загальновизнані правила. Він починається як сентиментальна комедія, яка, однак, триває не більше півгодини, продовжується драмою, котра, знову ж таки, перетікає у щось іронічне на завершенні.
Франсуа та Наталі, котрих виконують Піо Мармай та Одрі Тоту відповідно, закохуються та згодом одружуються. Типова на перший погляд ситуація, молодята надзвичайно зворушливі, трохи навіжені, щасливі і таке інше... Брати Фонкінос, очевидно, мали на меті, приділяючи час інтимному життю героїв, перш за все, створити живу емпатію у глядача до цієї пари, котра розпадеться з трагічної причини, що не підлягає їх контролю. Далі Наталі намагається вижити за допомогою повного занурення у роботу в шведській компанії та зустрічах з подругою Софі у втіленні Жозефін де Мо. Вона відкидає флірт та протиставляє свій мовчазний біль спробам спілкування аж до появи Маркуса, майстерно переданого Франсуа Дам'єном, персонажа трохи дивного вигляду, з деякою невловимою харизмою наївності
Оповідь та постановка "Ніжності" в цілому коливається між комедією та драмою, загальна картина тримається виключно на тонкій акторській грі та сентиментальних імпульсах. І якою б не була кінцева мета авторів стрічки, вони зупиняються на певній невизначеності, котра підриває фільм, що має і так крихку конструкцію, зсередини.