Данський художник Ейнар Вегенер свого часу був успішним живописцем-пейзажистом, але йому випало увійти в історію тільки після перетворення на Лілі Ельбу, трансгендерну жінку, котра стала однією з перших, що наважилися на операцію зі зміни статі. І подолати цей довгий та важкий шлях вдалося за підтримки дружини Герди, яка виявляла потужну підтримку на кожному етапі.
Англійському режисеру Тому Хуперу ще є чим здивувати, коли мова йде за костюмовані драми, і "Дівчина з Данії" стала красномовним та емоційним прикладом цього. Передати на екрані надзвичайну та відверту історію Лілі Ельби було непростим кроком, зокрема через те, що в психологічному плані це дуже важко, а глядач, у своїй основній масі, не зовсім готовий до таких відкриттів. Але хтось повинен розплющувати очі людям на таке незвичне та не зовсім зрозуміле для більшості явище.
Втіленням образу Лілі Ельби, володар "Оскару" Едді Редмейн заслуговує на оплески за настільки сміливий крок. Він вправно відчув та показав світ героїні, як зовні, так і всередині. Одних це вразило, інших шокувало, як, в принципі, весь фільм Хупера.
Ейнару/ Лілі дуже пощастило з дружиною. Навіть, коли перетворення вже було незворотнє, а відчайдушна жага повернути свого чоловіка нездійсненна, вона залишилася з "ним" та кохала не менше. І непохитність і героїзм Герди вражають все більше та більше з плином сюжету. Алісія Вікандер чудово відобразила цю надзвичайну жінку.
Ключовим персонажем другого плану у стрічці є друг дитинства Ейнара - Ганс, котрого виконав бельгійський актор Маттіас Шонартс. У картині також з'являються Бен Вішов та Ембер Херд.
"Дівчина з Данії" базується на бестселері Девіда Ебершофа. Багато в чому це вигадана історія, але не в тому, ким були Лілі та Герда. Їх боротьба протягом усього фільму дуже реальна, смілива та небезпечна.
Отже, це кіно, котре варто переглянути, незалежно від ставлення до освітленної делікатної теми, або, навіть, всупереч всьому, для розширення кругозору, щоб побачити світ очима незвичайної людини, що бореться з самим собою, та спромогтися уявити, як важко бути таким, відчуваючи себе незручно у власному тілі. Звісно, що стрічка сподобається не всім.

Необыкновенной глубины и силы драма о трансгендере, который в силу дремучести медицины прошлого, никак не мог стать собой.
Жил-был обычный мужчина, женатый, пытающийся зачать ребенка, но все как-то не получалось, все было не так. Вроде и пытались, вроде все регулярно, но не выходило. И тут еще недомогания стабильно раз в месяц. Откуда же бедолага мог знать, что не так с его телом?
Жена по началу пыталась воспринять состояние мужа в шутку, мол, а давай, ты будешь девочкой? Попозируешь мне в платье и туфлях, но мужчина... отказался, а потом согласился, поняв, что есть в платье и туфлях что-то притягательное, чисто на инстинктивном уровне, что-то, чего хотело бы не только тело, но и разум.
И началась какая-то затяжная игра в переодевание, но не просто переодевание, а намеренное копирование поведения женщины.
И свидания я мужчинами, и практически рухнувший брак с женой. и походы к врачам, и неутешительные диагнозы...
Но мечта сбылась, хотя и слишком дорогой ценой.

Что касается подбора актерского состава, то тут все просто великолепно.
Не скажу, что Рэдмейн как-то красив, пожалуй, скорее нет, чем да, но в нем есть что-то такое, что трудно определить, что-то на грани откровенно отталкивающего и чем-то привлекательного. Опять же, нельзя не согласиться в бездне таланта актера (кто не смотрел Хокинга в его исполнении, многое потерял).
Лично мне драма понравилась и подачей актеров, и сценарием, и просто картинкой.