Кличко

Німецький режисер Себастіан Денхардт, котрий спеціалізувався на документальному кіно у галузі новітньої німецької історії, виклав на плівку колективний портрет братів Кличко. Так, трохи схожий на хвалебну оду знаменитим боксерам, але, погодьтеся, вони цього варті більше, ніж більшість відомих постатей спорту.
З одного боку, вибір автора був затьмарений деякими факторами, наприклад: ні для кого не є таємницею, що брати, на той час, були зірками у Німеччині. З іншого - іноземний режисер - це спроба створити стрічку більш неупередженою. А ще - це зайва можливість для спортсменів блиснути мовами, відмінними від рідної. І наостанок - це просто можливість розповісти історію формування особистого та професійного становлення Віталія та Володимира в умовах розпаду Радянського Союзу і зародження незалежної держави. У оповіді знаходиться місце і загальному центральноєвропейському уявленню про Чорнобиль, про розквіт злочинності у ті неспокійні часи, про враження братів під час свого першого візиту до Флориди. Так, неупередженого ефекту, у більшості, не вдалося досягти, можливо, не було такого замовлення, або спрацювала самоцензура, або національність Денхардта відігравала свою роль, з очевидних причин, унеможлививши передачу, що дуже важливо у документалістиці, духу та атмосфери іншої країни. Звичайно, він доклав чималих зусиль, щоб розділити братів, котрі дуже злилися у масовій свідомості і, слід зазначити, досяг у цьому успіху.
Резюмуючи вищезазначене, та додавши, що чим би не закінчилася кар'єра братів-чемпіонів, якого би вони ставлення не набули у постспортивному житті, треба визнати, що їх перебування на олімпі супертяжів, поєдинки, та ставлення один до одного були унікальним явищем не тільки для українського боксу, але і для світового. Тож, безперечно варто ознайомитися зі стрічкою "Кличко", та скласти свою думку, якщо у когось її ще немає.

Бокс. Один з найнебезпечніших та жорстких видів спорту, попри це, безумовно, захоплюючий та хвилюючий.
Фільм "Кличко", у свій час, дійшов до українських екранів пізніше німців та навіть американців на декілька місяців, що є абсурдним фактом.
Це емоційна історія братів-чемпіонів, котру виклав німецький режисер-сценарист Себастіан Денхардт з, доволі, теплим ставленням до головних героїв у своєї роботі. Одночасно, стрічка- рідкісний тип документального кіно, що буквально захоплює глядача своєю дією та історією, незалежно від відношення до самого боксу. У ньому цілком інформативно зібрані архівні відео та фото братів, свідчення батьків, тренерів, колег та суперників по рингу.
Насправді,Кличко - це унікальне спортивне явище - чемпіони, які ніколи не виходили на ринг один проти одного, щоб стати єдиноправним володарем "олімпу", попри спокуси та амбіції та, де б вони не мешкали, їх виступ завжди був під українським прапором. Це щира повага до Батьківщини, бо вона дала їм помітно менше, ніж вони їй.
Добре, що Денхардт підійшов до показаної історії не з одного боку, присвячуючи весь час лише боксу, він також заглибився у суспільне та родинне життя: спроби Віталія побудувати політичну карєру, їхні стосунки з друзями, батьками та навіть шанувальниками. Багато часу приділено відносинам між самими братами - зворушливим, вірним один одному, іноді напруженим, емоційним під час спостереження поєдинків за мотузками рингу.
З іншого боку, може й на краще, що фільм не українського виробництва, бо ймовірні упередженість, символічність, пафос та патріотична інсценованість мали би, очевидно, зворотне враження.
Отже,документальна стрічка "Кличко" виявилася якісним, змістовним та, у чомусь, зворушливим кінопродуктом, котрий буде цікавий не тільки шанувальникам братів-чемпіонів та, представленого ними, спорту. Цікаво пролунала думка з вуст одного з учасників фільму: "Віталій народився чемпіоном, а Володимир повинен був стати ним". І як знати, що складніше.?