Відновлення з потенційним завершенням.
Попередня спроба зробити з комп'ютерної гри "Хітмен" кінофраншизу закінчилася невдачею. Наполегливі кінематографісти через, майже, десять років, затіяли перезапуск, причому знімати довірили невідомому Александру Баху. Мало того, стрічка стала його дебютом, хоча всім зрозуміло, що екранізувати гру - завдання не з легких.
Знайомство з новим Агентом 47 проходить у, досить, брутальному стилі. У першому "Хітмені" головного героя втілював Тімоті Оліфант, тут же на цю роль взяли Руперта Френда. З нього вийшов начебто і Агент 47, але, очевидно, не той персонаж, котрий повинен сподобатися глядачеві. Екранна Катя у виконанні Ханни Уер, на яку полюють всі, пристойно дратує своїми дурістями. Їй дають стільки екранного часу, що до фіналу вже незрозуміло, хто головний герой. Ще одним учасником екшену стає Закарі Куінто у образі чергового безликого солдату, що працює на одну зі сторін, хоча ця роль не зовсім підходить для нього.
На початку творці задали досить напружений ритм оповіді з серйозним пафосом, але потім то тут, то там трапляються безглуздості, які намагаються видати за гумор. І більшість рукопашних сцен виглядають недоробленими та фальшивими, а перестрілки досить графічними. По голлівудській традиції, а тепер вже глобальній, лиходії знову російського напрямку.
Критики, у переважній більшості, лаяли "Хітмен: Агент 47" , але для разового ознайомлення він годиться, всупереч недолікам. Важливу роль відіграло те, що він не затягнутий. Створювали його, звісно, для шанувальників однойменної гри, з надією, що вдасться залучити і заблукавшого глядача, а то й створити численні продовження. Тільки далі бажання справа явно не піде. Грунтовно попрацювати над втіленням стрічки не спромоглися. Тому, на жаль, "Хітмен: Агент 47", незважаючи на присутній у фіналі натяк на незавершеність історії, виглядає як початок та кінець потенційної франшизи.
Знайомство з новим Агентом 47 проходить у, досить, брутальному стилі. У першому "Хітмені" головного героя втілював Тімоті Оліфант, тут же на цю роль взяли Руперта Френда. З нього вийшов начебто і Агент 47, але, очевидно, не той персонаж, котрий повинен сподобатися глядачеві. Екранна Катя у виконанні Ханни Уер, на яку полюють всі, пристойно дратує своїми дурістями. Їй дають стільки екранного часу, що до фіналу вже незрозуміло, хто головний герой. Ще одним учасником екшену стає Закарі Куінто у образі чергового безликого солдату, що працює на одну зі сторін, хоча ця роль не зовсім підходить для нього.
На початку творці задали досить напружений ритм оповіді з серйозним пафосом, але потім то тут, то там трапляються безглуздості, які намагаються видати за гумор. І більшість рукопашних сцен виглядають недоробленими та фальшивими, а перестрілки досить графічними. По голлівудській традиції, а тепер вже глобальній, лиходії знову російського напрямку.
Критики, у переважній більшості, лаяли "Хітмен: Агент 47" , але для разового ознайомлення він годиться, всупереч недолікам. Важливу роль відіграло те, що він не затягнутий. Створювали його, звісно, для шанувальників однойменної гри, з надією, що вдасться залучити і заблукавшого глядача, а то й створити численні продовження. Тільки далі бажання справа явно не піде. Грунтовно попрацювати над втіленням стрічки не спромоглися. Тому, на жаль, "Хітмен: Агент 47", незважаючи на присутній у фіналі натяк на незавершеність історії, виглядає як початок та кінець потенційної франшизи.