Марс атакують.
Джон Картер - герой "Марсіанських хронік" Едгара Берроуза, письменника-фантаста, творами котрого багато хто, з дорослого нині покоління, зачитувався у дитинстві.
Якщо докладніше, сам однойменний з персонажем фільм - це екранізація роману згаданої серії, а саме "Принцеси Марсу". Картина, стараннями режисера Ендрю Стентона, зберігла оригінальний стиль, що був заданий літературним першоджерелом. Має приємну оповідь, під час якої, не знаю хто як, я справді відпочивав, мало замислюючись про окремі епізоди, подальший розвиток сюжету, перебіг фіналу та інше, просто сприймаючи все цілісно. А, якщо додати добрий пригодницький зміст, гідні, на той час, спецефекти та цікаве загальне викладення, то отримаємо стрічку, котру можна та потрібно рекомендувати до перегляду.
Так, у картині простежується, деяка, шаблонність дій персонажів, але така, що не псує враження. Серед залучених виконавців можна побачити Тейлора Кітча, Марка Стронга, Віллема Дефо, Браяна Кренстона та Домініка Веста. Перший, разом з не такою відомою, Лінн Коллінз продемонстрували гарну роботу, втіливши головних героїв у харизматичному дуеті марсіянки та землянина.
Здається, "Джон Картер" виявився до пари з яскравою фантазією Берроуза та зміг перенести частинку духу його творів на екрани глядачів. Що саме по собі є оцінкою. Так, звичайно, фільм не уникнув певної голлівудської шліфовки, але вона зроблена з гідністю, без втрати самого стилю фантастичного твору, до того ж, продивляєтьсяздатність Стентона до пошуку чутливих ниточок споживача кінопродукту, не дарма він став відомим завдяки вдалим анімаційним проектам.
Як висновок -приємно. Дуже шкода та прикро, що стрічка не отримала комерційного успіху, тим самим зачинивши собі шлях до продовження пригод з марсіанського циклу.
Якщо докладніше, сам однойменний з персонажем фільм - це екранізація роману згаданої серії, а саме "Принцеси Марсу". Картина, стараннями режисера Ендрю Стентона, зберігла оригінальний стиль, що був заданий літературним першоджерелом. Має приємну оповідь, під час якої, не знаю хто як, я справді відпочивав, мало замислюючись про окремі епізоди, подальший розвиток сюжету, перебіг фіналу та інше, просто сприймаючи все цілісно. А, якщо додати добрий пригодницький зміст, гідні, на той час, спецефекти та цікаве загальне викладення, то отримаємо стрічку, котру можна та потрібно рекомендувати до перегляду.
Так, у картині простежується, деяка, шаблонність дій персонажів, але така, що не псує враження. Серед залучених виконавців можна побачити Тейлора Кітча, Марка Стронга, Віллема Дефо, Браяна Кренстона та Домініка Веста. Перший, разом з не такою відомою, Лінн Коллінз продемонстрували гарну роботу, втіливши головних героїв у харизматичному дуеті марсіянки та землянина.
Здається, "Джон Картер" виявився до пари з яскравою фантазією Берроуза та зміг перенести частинку духу його творів на екрани глядачів. Що саме по собі є оцінкою. Так, звичайно, фільм не уникнув певної голлівудської шліфовки, але вона зроблена з гідністю, без втрати самого стилю фантастичного твору, до того ж, продивляєтьсяздатність Стентона до пошуку чутливих ниточок споживача кінопродукту, не дарма він став відомим завдяки вдалим анімаційним проектам.
Як висновок -приємно. Дуже шкода та прикро, що стрічка не отримала комерційного успіху, тим самим зачинивши собі шлях до продовження пригод з марсіанського циклу.