Джон Картер

Джон Картер - герой "Марсіанських хронік" Едгара Берроуза, письменника-фантаста, творами котрого багато хто, з дорослого нині покоління, зачитувався у дитинстві.
Якщо докладніше, сам однойменний з персонажем фільм - це екранізація роману згаданої серії, а саме "Принцеси Марсу". Картина, стараннями режисера Ендрю Стентона, зберігла оригінальний стиль, що був заданий літературним першоджерелом. Має приємну оповідь, під час якої, не знаю хто як, я справді відпочивав, мало замислюючись про окремі епізоди, подальший розвиток сюжету, перебіг фіналу та інше, просто сприймаючи все цілісно. А, якщо додати добрий пригодницький зміст, гідні, на той час, спецефекти та цікаве загальне викладення, то отримаємо стрічку, котру можна та потрібно рекомендувати до перегляду.
Так, у картині простежується, деяка, шаблонність дій персонажів, але така, що не псує враження. Серед залучених виконавців можна побачити Тейлора Кітча, Марка Стронга, Віллема Дефо, Браяна Кренстона та Домініка Веста. Перший, разом з не такою відомою, Лінн Коллінз продемонстрували гарну роботу, втіливши головних героїв у харизматичному дуеті марсіянки та землянина.
Здається, "Джон Картер" виявився до пари з яскравою фантазією Берроуза та зміг перенести частинку духу його творів на екрани глядачів. Що саме по собі є оцінкою. Так, звичайно, фільм не уникнув певної голлівудської шліфовки, але вона зроблена з гідністю, без втрати самого стилю фантастичного твору, до того ж, продивляєтьсяздатність Стентона до пошуку чутливих ниточок споживача кінопродукту, не дарма він став відомим завдяки вдалим анімаційним проектам.
Як висновок -приємно. Дуже шкода та прикро, що стрічка не отримала комерційного успіху, тим самим зачинивши собі шлях до продовження пригод з марсіанського циклу.

Серед американських аніматорів поширюється новий тренд - кращі з них беруться за зйомки фільмів з живими акторами. От і Ендрю Стентон вирішив зробити цей перехід, створивши фільм, у котрому досі переважають комп'ютерні істоти та механізми, але і доля людей у ньому помітна.
Треба віддати належне сміливості режисера, що наважився на екранізацію другої за визнанням, після "Тарзану", історії Едгара Райса Берроуза, а саме "Принцеси Марсу". Картина отримала назву "Джон Картер". Зрештою, дехто наполягатиме на тому, що серія книг про пригоди однойменного ветерана американської громадянської війни на Марсі, дещо, морально застаріла і сприймається досить наївно. Хоча, можливо, ефект такого сприйняття пов'язаний з віком аудиторії, на яку розраховувався цей проект. І знаючи, що основними споживачами кінопродуктів у світі, за останні 30 років, вважаються підлітки, можна було припустити, що сміливий експеримент Стентона ризикував бути невизнаним, адже більшості глядачів, котрі зачитувалися творами Берроуза, четвертий, а то і п'ятий десяток років. І все ж, режисер відмовився модернізувати стиль автора до сучасних реалій. Звідси шаблі різної форми, барвисті оперення та літаки дивовижного дизайну. Одним реченням - яскрава та вичурна "движуха". Хоча чого можна очікувати від адаптації роману одного із засновників ліричної фантастики - все це є наріжним каменем жанру.
Тож, можна з упевненістю сказати, що у Стентона вийшла, достатньо, оригінальна по духу першоджерела екранізація, котра не може не порадувати шанувальників літературного таланту письменника з минулого століття. На жаль, тим же шанувальникам, навряд чи, доведеться поринути у екранне продовження пригод, розпочатих у "Джоні Картері", бо втрутився комерційний фактор, який вирішальний у долях сучасних кінопроектів, хоча сам режисер завбачливо заклав у своєму виробі всі можливості для його продовження.

Едгар Райс Берроуз - один з найпопулярніших письменників пригодницької фантастики ХХ століття, котрий, свого часу, мав величезний вплив на згаданий літературний жанр. Навіть Джордж Лукас не заперечував впливу марсіанського циклу Берроуза на створення своєї культової космічної саги. Спроби екранізацій почалися давно, але рівень технологій не дозволяв вдихнути життя у проекти. І ось, через століття, з дня публікації "Принцеси Марсу", на екрани вийшла перша достойна робота.
Джон Картер - ветеран громадянської війни, котрий втратив сім'ю, намагається знайти золото і почати нове життя. За збігом обставин, він натрапляє на таємничу печеру, що, як виявилося, слугує порталом до далекого Барсуму ( Марс по-людському). З наступного моменту, починаються захопливі пригоди, повні ризику та нових відчуттів, Картера на чужій планеті у не найпростіші для неї часи.
Майданом для екранізації виступила студія Діснея, а реалізовував її режисер Ендрю Стентон, котрий вже мав за плечима два "Оскари" за анімаційні фільми та добре знався на комп'ютерній графіці. Візуально стрічка просто не може не сподобатися, це один з її найсильніших боків. Від неймовірних пейзажів сонячної пустелі з химерними скелями, гігантських каньйонів, веж марсіанських міст, місцевих націй, битв та детально змальованих персонажів, іноді, просто забирає подих. Розмах проекту відчувається у багатьох сценах. Ультрашвидкісний марсіанський собачка просто не міг не викликати захвату кожною своєю появою. Сюжет розвивається, досить, повільно, даючи глядачеві можливість насолодитися марсіанськими пейзажами та місцевою культурою. З другої половини розвиток подій значно прискорюється, а кінець має достатньо цікавий та несподіваний кульбіт.
Лише діалоги, у деяких епізодах, здаються трохи банальними та навіть, десь, зайвими. Також, на мій погляд, було приділено недостатньо часу загадковій та могутній расі Матай Шангу.
Картина може похизуватися неслабким акторським складом, серед виконавців Тейлор Кітч, Марк Стронг, Віллем Дефо, Браян Кренстон та інші, менш відомі обличчя.
Отже, "Джон Картер" - помірно моралізуючий, лірично-фантастичний, розважально-видовищний блокбастер, яскравий та трохи наївний. Казка, що була написана століття тому та знайшла відображення на екранах у 2012 році. На превеликий жаль, стрічка з невідомих причин була недооцінена глядачами, що позначилося на прокатних прибутках, вірніше їх відсутності. Маючи дуже значний бюджет у 250 млн.$, ледь змогла покрити витрати, що, звісно, прикро.

«Джон Картер» - это история о ветеране гражданской войны, которая происходила в Соединенных Штатах Америки. Он не по своей воле попадает на планету Барсум, где его берут в плен воинственные и огромные, ростом в четыре метра туземцы. Благодаря тому, что на планете низкая гравитация, Джон получает особенные, безумно фантастические физические возможности. И при этом он оказывается втянут в борьбу, которая происходит между двумя городами планеты. С этого момента ему придется выбрать сторону, а так же принять участие в войне за независимость народов планеты. И добавляется ко всему прочему спасение юной принцессы.

Следует отметить, что марсианские похождения главного героя добирались до больших экранов огромное количество времени. За это время огромное количество знаменитых режиссеров, сценаристов, писателей и прочих творческих личностей уже успели вдохновиться произведениями знаменитого автора, при этом одолжив у него все самое лучшее. А теперь, наконец-то, «Джона Картера» может наблюдать и мы. И фильм вобрал в себя все самое лучшее. Тут вас и немного от «Скрытой Угрозы», немного «Аватара» и даже местами «300».

Учитывая, что в фильме достаточно много экшена и огромные толпы жителей планеты сражаются, гибнут, но выглядит это совсем не страшно. При этом за два часа с небольшим, произведение успевает побыть для нас и вестерном, и «Звездными Войнами» и много чем другим. Но это ни в коем случае не минус произведению, даже наоборот, сплошные плюсы. Нас не обременяют особой моралью, объяснениями и в этом новом сказочном мире жители не задумываются, они просто живут, и именно поэтому фильм хочется смотреть не отрываясь.

В нескольких словах «Джон Картер» - это яркая экранизация знаменитого рассказа Эдгара Берроуза, где главный герой очаровывает марсианскую принцессу и действует на благо общества незнакомой ему планеты.

Фильм, сам по себе, получился достаточно похожим на оригинал, хотя и претерпел определенные изменения. Должен сказать, что атмосфера героического фэнтэзийного блокбастера с некоторой долей романтики, пацифизма обладает некоторым привкусом ретро и может ассоциироваться с той самой доброй, сказочной и простой литературой в жанре фантастики.

Детальная проработка основных персонажей производит сильное впечатление. К примеру, Вула кажется вполне реальным. Дизайнеры не зря свой хлеб едят. Довольно гротескные марсианские обезьяны так же производит сильное впечатление.

Тем, кому фильм пришелся по вкусу, я рекомендую прочитать оригинальное произведение. Кстати, я бы рекомендовал вообще изучить всю барсумскую историю о Марсе. Это истоки сказочной фантастики. Обратите внимание, что первое произведение серии вышло в свет более ста лет назад, а последнее опубликовано в 64 году.

Должен признать, что меня печалит, что фильм не собрал столько, сколько планировали создатели, а ведь учитывая количество написанных книг в этой линейке, можно было создать потрясающую сагу. Очень жаль, что этого не произойдет. Произведения достойны экранизаций.

«Джон Картер» - это эпичная фантастическая сказка с огромным экшеном, хорошим актерским составом, шикарными декорациями и отличными спецэффектами и все это приправлено достойным саундтреком. Что еще сказать? Кино, достойное первоисточника. Смотреть обязательно.

«Джон Картер» - если вы видели «Сокровище нации», то вам немного напомнит данное творение эту дилогию. Когда только анонсировали трейлер, то меня он заинтересовал, и я надеялся, что фильм меня не разочарует. Поэтому пошел на него в кинотеатр и погрузился в невероятную атмосферу. При бюджете в 250 миллионов долларов проект не мог провалиться, режиссер поработал на славу, также отмечу и сценаристов, которые максимально близко приблизили франшизу к книге. Почитайте книги они еще интересней, и надеюсь, что мы увидим продолжение, поскольку первая часть получилась. Спецэффекты на уровне, бои поставлены круто и динамично, есть шутки, есть любовная история, а также настоящая дружба. А еще меня повеселила собака, которая вечно бегала за Джоном Картером, да и его противостояние и обман Терна также впечатлило меня, в общем, этот проект без минусов, и если вы любите фантастические боевики, то данный проект просто идеален для вас, и особенно меня впечатлила сцена на арене, когда он противостоял обезьянам, да и самого начала становится понятно, что ты имеешь дело с шедевром, как начинается повествование, как все развивается, это просто нечто, поэтому уверен, что данный проект впечатлит вас.

Очень трогательная история между отцом и дочерью также заставит сопереживать, а также посмотреть на взаимоотношения между Картером и принцессой. Конец шикарен, как он провел Терна. Я бы отметил игру актеров, Тэйлор Китч превращается в настоящую звезду, и он все чаще востребован в своем ремесле. Линн Коллинз, Марк Стронг, которому идут отрицательные роли, Томас Хэйден Черч, Брайан Крэнстон, Доминик Уэст, в общем, все достойно. Фильм идет немало, но, однако время пролетает за просмотром, а это говорит о качестве проекта, смотрится действительно круто, поэтому приготовьтесь ощутить на себе данное путешествие на Марс. И если выйдет продолжение, то я буду, лишь рад, еще бы те же самые актеры остались. Тэйлору Китчу подошел образ Картера, после мимолетной роли в «Люди-Икс», он стал наконец-то востребованным актером!!! Поэтому рад за него, он мне чем-то с профиля напоминает Джонни Дэппа. Улыбнули и различные племена на Марсе, и пусть проект немного напоминает «Аватар», по мне он живей и интересней, пусть так считают не большинство, я придерживаюсь такого мнения!! Приятного вам просмотра!!!!