aleksandr.fedorov
Рецензий: 312
The RAVEN
Впевнений, у значної частки глядачів, хоч якось обізнаних про особистість письменника Едгара Аллана По, після перегляду стрічки Ворон мають виникнути певні невтішні висновки. Звертаючись до жанру містично-детективного трилера, можна згадати кілька робіт тих кінематографічних років, схожих атмосферою та навіть із задіяним там Джоном Кюсаком, але будь-яка з них буде рівнем вище за Ворона. Ймовірно режисер разом зі сценаристами мали намір не лише дати глядачам видовище, але й спробувати пролити,... Читать полностью
Впевнений, у значної частки глядачів, хоч якось обізнаних про особистість письменника Едгара Аллана По, після перегляду стрічки Ворон мають виникнути певні невтішні висновки. Звертаючись до жанру містично-детективного трилера, можна згадати кілька робіт тих кінематографічних років, схожих атмосферою та навіть із задіяним там Джоном Кюсаком, але будь-яка з них буде рівнем вище за Ворона. Ймовірно режисер разом зі сценаристами мали намір не лише дати глядачам видовище, але й спробувати пролити, хоча би трохи, світла на суперечливу персону По, котрого свого часу зображували або, як пяницю та наркомана або, як нещасного вдівця, що глушить горе у бренді та кривавих історіях. У будь-якому випадку, представлений у фільмі погляд вийшов надто поверхневим.
Сюжет картини зосереджений на розслідуванні смертей, скоєних невідомим шанувальником письменника. Він залишає підказки про наступні жертви, спонукаючи писати нові історії.
Кюсак, небезпідставно шанований за акторську майстерність, помітно здає у Вороні, або крепко переграючи або навпаки у деяких сценах. Хоча, можливо, за вимогою режисера, що перенасичив трилер патетичним фаталізмом, котрий буквально пропалює дірки у будь-якому емоційному навантаженні, перетворюючи кіно у фарс. Та і образ самого ворона, знакового для По, залишився нерозкритим.
З вдалого - картина має досить цікавий стиль, що виражається у похмурих тонах, гармонійному та стриманому звуковому оформленні, гарній роботі гримерів та декораторів, завдяки яким фільм наповнений натуралістичними епізодами.
Отже, важко поставити Ворону високу оцінку, оскільки у жанрі є безумовно кращі роботи, у той же час, також було би несправедливо повністю недооцінити спробу Джеймса МакТіга привідкрити завісу таємничості над особистістю Едгара По. І наостанок - стрічка не мала успіху у прокаті, окупилася, але прибутку не принесла.
6 / 10
aleksandr.fedorov
Рецензий: 312
Дещо дивне про Едгара По.
Завжди можна пробачити неточність або необізнаність, але надзвичайно важко - банальність. Між тим, стрічка "Ворон" режисера Джеймса Мак Тіга за мотивами творів великого письменника Едгара Аллана По, на жаль, нагадує одну велику банальність, представлену глядачам під виглядом містичного трилера.
Багато чого у картині викликає питання - розмитий сюжет, аляповаті намагання налякати, наслідування інших фільмів, дивна, ні до чого не прив'язана, назва тощо. На першому або, принаймні, помітному плані,... Читать полностью
Завжди можна пробачити неточність або необізнаність, але надзвичайно важко - банальність. Між тим, стрічка "Ворон" режисера Джеймса Мак Тіга за мотивами творів великого письменника Едгара Аллана По, на жаль, нагадує одну велику банальність, представлену глядачам під виглядом містичного трилера.
Багато чого у картині викликає питання - розмитий сюжет, аляповаті намагання налякати, наслідування інших фільмів, дивна, ні до чого не прив'язана, назва тощо. На першому або, принаймні, помітному плані, виділяється спроба зіграти на іменах та кричущих сценах, розріджуючи решту дій, тим самим імітуючи щось глибокодумне, що не є таким по суті.
Присутнє і те, чим стрічка вигідно відрізняється, наприклад: рівень гри залучених виконавців, тема творчості По та інтрига, котра, як не дивно, збереглася до самого кінця. Відповідно, можна вважати, що проект у Мак Тіга вийшов неоднозначним, у чомусь досяг успіху, десь - нещадно провис.
Зрештою, сама тема, піднята авторами, вимагала свідомо високий рівень до фільму, котрий просто неможливо утримати впродовж всього хронометражу, використовуваним арсеналом прийомів. І тут справа не у дрібницях, а у загальному підході. Не те, що К'юсак не витягує персонажа, зображуючи його або як нервового алкоголіка, яким По, насправді, і був у житті, а потім, як бездумного та помпезного графомана. Ні, вся справа в цілому, у поверхневому ставленні до всього основного рядка та поточних образів.
Як результат, картина ковзає по поверхні, майже нічого не торкаючись всередині. Слідування сюжетом оповідань письменника невиразне, обсяг та політ думки не помітні, на відміну від низки непотрібних, а то і дивних, деталей, які розвіюються і без того хитку атмосферу "Ворона". Грунтуючись на вищевказаному, можна стверджувати, що функція захопливості та довгострокового запамятовування у стрічці була задіяна вкрай мінімально. Той факт, що фільм у прокаті ледь відбив виробничий бюджет, цього разу, не є дивним.
6 / 10
Наверх