Що треба жінці.?
Схоже на те, що екранізація літератури ХІХ - початку ХХ століть продовжує циклічно повертатися до тренду. Стрічка "Любий друг" режисерів Деклана Доннеллана та Ніка Ормерода - яскравий приклад того. До проекту були залучені Ума Турман, Крістін Скотт Томас, Крістіна Річчі, Роберт Паттінсона та ще низка відомих виконавців. На жаль, постановка фільму не у повній мірі відповідає рівню зібраного складу, очевидно автори не знайшли компромісного рішення щодо того, на чому слід зосередитися.
Головним героєм історії є Жорж Дюруа - бідний провінціал з великими амбіціями. Заради їх втілення він готовий майже на будь-що. А реальність тих часів складається так, що запорукою кращого майбутнього є жінки, котрі, як відомо, керують чоловіками, які, у свою чергу, керують світом або, принаймні, місцевим впливом.
Можна зауважити, що Паттінсон чудово впорався з образом дріб'язкового та корисливого від природи Дюруа, навіть міміка актора гармонювала з мерзенною особистістю переданого персонажа. Щодожіночого тріо - справді гарно. Чого варта лише Турман... У екранній адаптації новели Гі де Мопассана вона отримала роль розумної, але дещо зухвалої та волелюбної жінки. Крістін Скотт Томас виконує більш емоційно нестабільну особу, а Крістіна Річчі - великодушну та чутливу, котрій не чужі пристрасть та ревнощі.
Взагалі, у картині "Любий друг" все та всі на місці, хоча іноді важко здогадатися, що саме хотіли донести режисери у певних епізодах. До речі, було би цікаво, якби все полотно історії отримало легкий відтінок іронії. Зрештою, було би добре, якби автори були трохи далекогляднішими та продуманими. Це, безумовно, було би оцінено глядачем. І наостанок, цікавий факт - стрічка 2012 рокустала шостим перевтіленням однойменного твору Мопассана. Але скільки би їх не було, вибачаюсь затавтологію, про французів ніхто не зніме краще, ніж самі французи.
Головним героєм історії є Жорж Дюруа - бідний провінціал з великими амбіціями. Заради їх втілення він готовий майже на будь-що. А реальність тих часів складається так, що запорукою кращого майбутнього є жінки, котрі, як відомо, керують чоловіками, які, у свою чергу, керують світом або, принаймні, місцевим впливом.
Можна зауважити, що Паттінсон чудово впорався з образом дріб'язкового та корисливого від природи Дюруа, навіть міміка актора гармонювала з мерзенною особистістю переданого персонажа. Щодожіночого тріо - справді гарно. Чого варта лише Турман... У екранній адаптації новели Гі де Мопассана вона отримала роль розумної, але дещо зухвалої та волелюбної жінки. Крістін Скотт Томас виконує більш емоційно нестабільну особу, а Крістіна Річчі - великодушну та чутливу, котрій не чужі пристрасть та ревнощі.
Взагалі, у картині "Любий друг" все та всі на місці, хоча іноді важко здогадатися, що саме хотіли донести режисери у певних епізодах. До речі, було би цікаво, якби все полотно історії отримало легкий відтінок іронії. Зрештою, було би добре, якби автори були трохи далекогляднішими та продуманими. Це, безумовно, було би оцінено глядачем. І наостанок, цікавий факт - стрічка 2012 рокустала шостим перевтіленням однойменного твору Мопассана. Але скільки би їх не було, вибачаюсь затавтологію, про французів ніхто не зніме краще, ніж самі французи.