Милый друг

Схоже на те, що екранізація літератури ХІХ - початку ХХ століть продовжує циклічно повертатися до тренду. Стрічка "Любий друг" режисерів Деклана Доннеллана та Ніка Ормерода - яскравий приклад того. До проекту були залучені Ума Турман, Крістін Скотт Томас, Крістіна Річчі, Роберт Паттінсона та ще низка відомих виконавців. На жаль, постановка фільму не у повній мірі відповідає рівню зібраного складу, очевидно автори не знайшли компромісного рішення щодо того, на чому слід зосередитися.
Головним героєм історії є Жорж Дюруа - бідний провінціал з великими амбіціями. Заради їх втілення він готовий майже на будь-що. А реальність тих часів складається так, що запорукою кращого майбутнього є жінки, котрі, як відомо, керують чоловіками, які, у свою чергу, керують світом або, принаймні, місцевим впливом.
Можна зауважити, що Паттінсон чудово впорався з образом дріб'язкового та корисливого від природи Дюруа, навіть міміка актора гармонювала з мерзенною особистістю переданого персонажа. Щодожіночого тріо - справді гарно. Чого варта лише Турман... У екранній адаптації новели Гі де Мопассана вона отримала роль розумної, але дещо зухвалої та волелюбної жінки. Крістін Скотт Томас виконує більш емоційно нестабільну особу, а Крістіна Річчі - великодушну та чутливу, котрій не чужі пристрасть та ревнощі.
Взагалі, у картині "Любий друг" все та всі на місці, хоча іноді важко здогадатися, що саме хотіли донести режисери у певних епізодах. До речі, було би цікаво, якби все полотно історії отримало легкий відтінок іронії. Зрештою, було би добре, якби автори були трохи далекогляднішими та продуманими. Це, безумовно, було би оцінено глядачем. І наостанок, цікавий факт - стрічка 2012 рокустала шостим перевтіленням однойменного твору Мопассана. Але скільки би їх не було, вибачаюсь затавтологію, про французів ніхто не зніме краще, ніж самі французи.

"Любий друг" - однойменна екранізація роману Гі де Мопассана, у який йдеться про колишнього військового, а згодом паризького спокусника родом з бідного французького селища, Жоржа Дюруа, котрого виконавідол холоднокровного шарму 10-х років - Роберт Паттінсон. Але у картині, з точки зору акторського складу, він далеко не єдина зірка, на котрій варто акцентувати увагу. Жіночий бік стрічки утримують: Ума Турман, Крістіна Річчі та Крістін Скотт Томас. Здебільшого, на їх персонажах і будується ударна ланка фільму, звісно з Паттінсоном включно. Хоча його гру неможна назвати блискучою, вона, досить, старанна.
Повертаючись до сюжету -привабливий зовні Дюруа, вміло пристосовується до столичних реалій, розуміючи, що тамтешні дами мають неабиякий тінтовий вплив, який можна використати у своїх інтересах. Він позбавлений будь-яких талантів, глибини інтелекту, психологічної чутливості, але має хист до зваблювання, розвинений інстинкт самозбереження та вигляд приємного і скромного молодика, котрому просто не вистачає освіти. І це дозволяє йому досягати успіху, долаючи смуги невдач. І, на перший погляд, розумні жінки чіпляються на гачок, тим паче, що у високому суспільствірозквіту ХІХ століття численні позашлюбні звязки були звичайною річчю.
Мабуть, екранізації, все ж вдалосявисвітлити сильні боки роману Мопассана. Здається, що ця проста історія про альфонса, ніби під мікроскопом, розкриває глядачу людське нутро того часу, показуючи його поза зовнішніх прикрас. Картинагідна, дія не нудна, гарна гра акторів, добрі музичне оформлення та режисерська робота. Єдиним незначним недоліком, ймовірно, є передбачуваність, оскільки фільм старанно слідкує за літературним першоджерелом.Загалом - варто переглянути.

Фильм «Милый друг» снят добротно, что самое интересное, по книге, хотя многих фрагментов, которые можно было бы вставить для полноты понимания и глубины впечатлений, не было. Я считаю, его стоит посмотреть, хотя местами он мне показался нудноватым, а в некоторых местах не совсем понятен.

Экранизировать великие произведения непросто, это сложный и не всегда благодарный труд, так как очень легко можно все испортить или просто убить классику. Но создатели экранного произведения постарались, даже испробовали вникнуть в исторические бытовые подробности.

Фильм снят о бедном молодом человеке Жорже Дюруа, сыне фермера, которому надоела такая бессмысленная жизнь, и он подался в Париж на поиски счастья и благополучия. И это ему удалось, причем легкой кровью. Благодаря своей смазливой внешности он очень быстро поднялся по социальной лестнице. Но сначала он вел голодную нищенскую жизнь в маленьком помещении за гроши.

Случайно он встречает друга детства Шарля Форестье, после чего высшее общество ему становится доступным. Чтобы не возвратиться к старой никчемной жизни, он был готов практически на все. В наше время его можно было бы назвать брачным аферистом, так как у него не было отбоя с женской стороны и он этим умело пользовался. Он, фактически ничего не делая сам, не предпринимая никаких особенных усилий, получал, благодаря плотской любви, все что ему было нужно и чего он желал, правда, когда он пытался хотя бы хоть немного поднимать свою голову, его сразу же ставили на место.

По своей натуре Жорж был полным мерзавцем, но никогда это не выходило наружу. Он свою подлую натуру тщательно и умело скрывал. В целом, честно говоря, не только Дюруа, но и все остальные герои фильма не вызывали у меня не симпатии, не сочувствия.

Так как я сам роман не читал, со слов знакомых, в фильме не показаны некоторые важные моменты. По романе Моппасана главный герой Жорж Дюруа имел роскошные усы, прикосновение которых очень нравилось женщинам, в фильме «Милый друг» этого показано не было. В романе Жорж крутил любовь сразу с двумя женщинами и когда одна из них, мадам Вальтер, оставила на одежде любовника волос, то другая, Клотильда, по этому поводу устроила серьезный скандал. Также не была показана поездка нашего главного героя с Мадлен Форестье к себе домой в родительский дом.

Роберт Паттисон, который до фильма «Милый друг» играл роль вампира, как на меня, свою роль сыграл на должном уровне, хотя некоторые привычки, гримасы и выражение лица немного проскакивали в новой картине. Ярко были сыграны женские роли.

Прекрасно смотрелась Турман, которая играла роль Мадлен Форестье. Кристин Скотт Томас великолепно сыграла мадам Вальтер, особенно в конце картины. Роли второго ряда также понравились, особенно Наталия Тена, которая сыграла роль проститутки. Хорошее впечатление также оставила хорошо подобранная музыка, роботу художника по костюмам также следует отметить, неплохо выглядит общий колорит, удачная работа кинооператора.

Повторюсь, фильм понравился, поэтому рекомендую посмотреть. Но на отмену от меня, предлагаю вам все-таки перед кинокартиной не полениться и прочитать книгу Моппасана, в ней вы найдете намного больше разных мелочей и нюансов, которые были упущены в кинокартине.